Додатково можемо размістити логотип підприємства спонсора на замовленій продукції

РАЙ ДЛЯ МАЛЕЧІ та всі необхідні для того речі

Зовсім не новина і всім добрим батькам та фаховим педагогам добре відомо,  який то неабиякий клопіт – дитяче дозвілля. Скільки воно потребує уваги, витримки, наснаги та вигадки! Та не менш важливим є повноцінний простір для організації такого дозвілля, позаяк якість та наповнення його надає суттєву можливість позбутись нам критичного напруження нервів та зайвих зусиль, і, головне, надати дитячим розвагам спроможності відчутного фізичного, розумового та соціального розвитку.

Й тому уявити сучасну оселю або учбово-виховний заклад без дитячого та спортивно-ігрового майданчика можна хіба що у поганих снах  або соціальних антиутопіях.

Та зважте, чи відповідає частенько стан наявного на вашому подвір’ї дитячого майданчика сучасним споживчим  вимогам та технічно-естетичному рівню  розвитку суспільства? А головне – вибагливому, вкрай мінливому сприйняттю вашого неповторного чада?

Адже в нього постійно є якісна, потужна альтернатива, про яку ваше покоління не відало й не сміло мріяти навіть у самих зухвалих футурологічних мареннях. І цей підступний «Дамоклів меч», що постійно знадливо вилискує над головою нашої малечі, кожну мить чигає, щоби тотально заповнити всю її увагу та уяву, поглинувши все її дозвілля без останку.

Тому що це так просто – зручно вмостившись деінде, натиснути манюнім мацачком на кніпочку, поялозити по веселковому скельцю смартфончика або посмикати замашний держачок джойстика та отримати все, що потрібно, потрапивши у казковий світ комп’ютерного грайлища. Абсолютно все – задля обопільної втіхи та задоволення – на довгі, такі бажані нам, години спокою та затишку у оселі та й навколо неї.

Але погодьтесь, що цей казково запаморочливий  світ насправді, окрім уяви та електронних носіїв, ніде не існує. Він – абсолютно, ніщивно віртуальний! І в цей час ваша кохана дитинка, захлано пурхаючи ілюзорним метеликом чи лазерним мечакою у химерних лабіринтах, насправді непорушно запакована і духом, і тілом в цупких пелюшках, як лялечка у лабетах  невмолимої «Матриці» з відомої кінофанастики.

Ні, ні в якому разі не хочеться запевняти вас, що електронні розваги – то є абсолютне зло, яке належить забороноти, знищити та викинути з будь-якого вжитку!  Адже позбути сучасне людство віртуального світу й можливості насолоджуватися його здобутками  – це майже все одно, що загнати його назад у печери палеоліту.

Але в усьому повинна бути певна міра й золота середина! Позаяк допоки-поки «наше майбуття» нескінченно й заворожено «втика у комп», його юне, ще не зміцніле тіло не доотримує повноцінного навантаження, його м’язи, кістки та вся опорно-рухова структура страждає від гіподинамії саме на стадії свого повноцінного формування, та, головне, його душа незворотньо деградує позбавлена безпосередньої повноцінної комунікації з собі подібними. Тобто, наша безцінна, неповторна кровинка безвинно, з нашого власного потурання, страждає і фізично, і соціально.

Та цій халепі можна і треба ефективно зарадити, створивши такий самий реальний, але не менш цікавий та привабливий світ. Адже що нам заважає перенести карколомний лабіринт чи ландшафт, інстальований в обмеженій двомірній площині монітору, в повноцінні виміри матеріального простору?

Тільки власна інертність та сон розуму, який, як відомо завдяки генію Гойї, спороджує чудовиськ.

От тут, як ніщо інше, й стає на заваді старий, добрий прибудинковий дитячий чи спортивний майданчик, споруджений ще за доби буяння розвинутого совка,  який вже давно іржа й шашель перетворили на купу металобрухту та сміття, та який успішно користують хіба що невибагливі алкаші, але аж ніяк не квіт нашого майбутнього.

Покручені, позбавлені сидінь гойдалки, що страхітливо вищать, скажено роздираючи бідні вуха ультразвуком.

Гірко похнюплені слоники гірок, що вже давно перетворились на сивих, знесилених льодовиковим періодом мамонтів, й з котрих годен з’їхати, як з глузду, хіба що ман’як-мазохіст.

Пісочниці, струхнявілі до стану археологічного розкопу, в яких пісок вже давно перетопився на мутне, непроникне скло, прикрашене включенням зразків зкам’янілого собачого лайна.

Червивий грибок, що колись висявав бравим мухомором, скособичений й закаляний неситим, вічно захланним вороняччям.

Зігнутий турник з обдертою спортивною драбиною, на якому не те що підтягнутись – доторкнутися до цих зруділих перетинок слабо кортить!

Та страхітлива сітка-рабиця поваленої огорожі, подерта, як музейна кільчуга переможеного печеніга, яка спроможна зупинити хіба що павутиння бабиного літа, але ж ніяк не гарматний постріл футбольного м’яча.

Апокаліптичною картиною цього зубожіння та власного нехлюйства можна зазвичай милуватися нескінченно, але чи не ліпше врешті решт учинити бідному, знедоленому майданчику кардинальний апгрейд, ущент перезавантаживши остаточно морально та аморально застарілі дивайси? І отак миттєво взяти та  створити на тому ж місці щось на зразок міні-філіалу  Дизнейленду для щасливої та вдячної дітлашні!

Хай вона ганяє одне за одним та осібно, долаючи карколомні лінії перешкод, злітаючи спірально з тобоганів, рачкуючи у шахтових рурах, деручись мавпами по ліанах, вицибуючи по рухомих дощечках над уявною тванню та лазячи по стінах не зугірш за Спайдермена чи ніндзя-черепашок! Це ж напевно не менш втішно, ніж умовне, виключно у площині монітора, рипання геймера, намертво прикутого до офісного ослона.

Тут, на живому ігровому майданчику, осяяному ласкавим сонечком і насиченому свіжим, духмяним повітрям, залюбки може розгорнутися і середньовічна битва, і гладіаторський герць, й усі інші війнушки, піжмурки, доженялки та козаки-розбійники.  Тут також може  відбутися захоплююча прем’єра аматорської вистави та імпровізована рольова гра. Тим пак коли ігровий комплекс, об’єднаний у єдину замкнуту траєкторію різноманітних вузлів здолання,  або окремий ігровий будиночок чи альтанка, ще й здекоровані та спроектовані у своєму функціональному дизайні під певний сюжет – казковий, військовий, етнографічний, географічний тощо. І все це можна фоткати, фільмувати  й,  не соромлячись, сміливо показувати родичам і друзям, та викладати у соціальних мережах, гордо демонструючи, що у нашої дітлашні таки щасливе, усім повноцінно забезпечене дитинство.

Але й окремі, одиничні пристрої для розваг мають неабиякий сенс і певну корисність.

Здавалося б, звичайна гойдалка, прототипом якої є проста мотузка, прив’язана до гиляки, яка часто ставала причиною травм від зіткнень та падінь. Але наскільки то приємно гойдатись на сучасній, безпечній, якісно змонтованій гойдалці, з добре припасованими і змащеними кочетами, у зручній, ергономічно припасованій до тіла люльці, набираючи висоту збільшенням амплітуди коливань. А то і вдвох, на гойдалці човником, коли «туда и обратно -  обоим приятно».

Неймовірна насолода! Але не тільки, бо постійно змінюючи центр ваги у потоках земної гравітації у режимі монотонних коливань, дитинча відцентровує внутрішній балансир, гартуючи вестибулярний апарат та гармонійно стимулюючи епікантус і гіпофіз з гіпоталамусом для благодійного гормонального балансу у всьому тілі – від мозку до найдальшої периферії.

Те саме стосується не тільки вертикальних гойдалок, але й горизонтальних та пружинних.

Горизонтальні, які потребують пари і виховують доброзичливе ставлення до партнера, найбільш вдало імітують скакання на коневі. А маємо пам’ятати, що їзда верхи виховує правильну поставу з правильним навантаженням на весь хребет, і завжди, за всіх історичних часів була прерогативою виключно керівних верств суспільства.

Пружинні гойдалки, різноманітні за своєю сюжетною формою від їжачка до гелікоптера, у свою чергу, викохують почуття рівноваги і вміння «триматися у сідлі», вдало імітуючи бортову та кільову качку мореплавного судна, що згодом під час подорожей стає у неабиякій пригоді.

Окрема схвальна ода та панегірик каруселям, бо саме вони виховують з наших дітей не тільки вершників та моряків, але й льотчиків та космонавтів. Бо добре розігнана центрифуга, сепаруючи шари й відділяючи вагоме від порожнього, спроможна й суфійського дервіша у трансі піднести до небес!

Та добре відомо, якщо пригадати власне дитинство, що кожен манюнчик потребує подеколи відокремлення, усамітнення наодинці з собою або вірним спільником у затишному, закритому прихистку, для секретного спілкування або гри у вузькому колі, а також для споглядання крізь віконце або дюрочку за зовнішнім світом.

Тут у пригоді стають різноманітні ігрові будиночки, наметики, альтаночки, піднавесики та всілякі інші закапелочки у вузлах великих ярусних комплексів.

Але перебування найменших на дитячому майданчику не можливо уявити і без звичайної пісочниці. Хоча й вона не конче повинна бути  кандової квадратової форми на кшталт звичайного ящика для квітів. І в ній мусить бути зручно не тільки вовтузитись та борсатись у піску, а також і комфортно прилаштуватись на широкому бортику чи на спеціально припасованих  до нього сидушках, щоби таки справді  створити неповторний шедевр піщаної скульптури або побудувати справжні замки на піску, без яких дитячі казкові мрії миттєво перетворюються у прагматичні, нудні марення дорослих, зайнятих, наприклад, виключно показовою  естетикою благоустрою, красою квітника чи врожаєм присадибної ділянки, геть-чисто подеколи забуваючи, що справжнє родинне щастя і спокій насправді заховані у маленьких серцях дітлашні, якій створені всі необхідні умови для відчуття свободи і вибору у навчанні, дозвіллі і творчості.