Мрія

Коли я був маленьким хлопчиком, я мріяв стати космонавтом. Скажіть, що майже всі діти тоді про це мріяли, але я не просто мріяв – я тренувався і готувався до цього. Я довго стояв на голові, їв з тюбиків зубну пасту (всі космонавти їдять з тюбиків) і вивчив назви і місця розташування на небі декількох сузірь. Загалом, готувався серйозно. А якось по телевізору показали, як космонавтів тренують в центрифузі.

Під враженням від побаченого я пішов у двір і цілу годину катався на гойдалках. Потім до мене підійшов сусідський хлопчисько (роки на два старший за мене) і, дізнавшись в чому справа, запропонував більш просунуту програму тренувань.

Ми пішли в сусідній двір на дитячий майданчик. Там була карусель з величезним кермом посередині, довкола якого крутилися чотири лавки. Спочатку ми крутилися удвох. Потім він встав і став мене розкручувати. Потім підійшов його друг, і вони стали крутити мене разом. Потім підійшов якийсь дядечко і, коли дізнався, чим ми зайняті, кілька разів так крутнув карусель, що мене знудило просто на хлопчиків і дядечка. Коли карусель зупинилася, я ледве з неї зліз. Нудило ще довго. До цих пір я обходжу каруселі стороною, але космонавтом стати мрію як і раніше.